Кіліманджаро, Африка

Яка гора стала символом Африки?

Над плоскими рівнинами Північної Танзанії підноситься Кіліманджаро – найвища гора Африки. Вершину величезної гори (5895 м заввишки, з діаметром основи аж 60 км), прикрашену шапкою зі снігу і криги, часто й не видно за хмарами. Коли ж підошву Кіліманджаро огортає туман, здається, ніби вона висить між небом і землею.

Коли прокинеться Кіліманджаро?

"Вогнесяйна гора" – так перекладається з мови суахілі назва Кіліманджаро – сплячого, але не згаслого вулкана. І понині час від часу він нагадує про себе лиховісним гудінням та стовпами газів, що викидаються з отворів кратера.

Масив Кіліманджаро утворений трьома суцільними вершинами вулканів: Шира, Кіба і Мавензі. Шира, зруйнований могутнім виверженням, перетворився на плато 3810 м заввишки. Його вищий побратим – Мавензі (5334 над р. м.) гострим піком прилягає до Кіліманджаро зі сходу. А велечезний кратер Кібо утворює плаский "дах" гори.

По якому вулкану можна прогулятися пішки?

Кіліманджаро – найвища гора у світі, якою можна прогулятися пішки. Піднятися на її вершину під силу кожному, для цього не треба спеціальних тренувань. Шлях на гору триває кілька днів, і за цей час можна призвичаїтися до нестачі кисню в повітрі. Найкраще відвідати Кіліманджаро в серпні - жовтні та січні - березні.

Що можна побачити піднімаючись на гору?

Кліматичні умови на схилах Кіліманджаро змінюється, мов у калейдоскопі: від тропічних до арктичних.

На шляху до вершини мандрівники минають ліси, кавові й кукурудзяні плантації, налиті в кратери вулкана дощами й струмками блакитні озера Чала і Жіп.

На висоті 4400 м гору вкривають лише високогірні мохи, а її вершина не так давно була скута вічною кригою.

Острів Пасхи

Як острів Пасхи отримав свою назву?

Своєю назвою загублений у тихоокеанських просторах острівець завдячує голландським морякам, котрі пристали до його берегів на Великдень(Пасху) 1722 року. Тож, крім наймення, до християнства він не має жодного стосунку. Навпаки, безліч загадкових велетнів-ідолів свідчать, що місцеві жителі сповідували поганську віру. Не менш ніж мовчазні статуї, відкривачів вразила німа природа: серцем острова була мертва пустеля, звідусіль оточена великими кратерами.

Які загадкові фігури зустріли мандрівників?

Тишу острова Пасхи охороняла ціла армія моаї – кам'яних довговухих статуй. Деякі з них мали європейські риси обличчя, світили інкрустованими коралами очима, були вбрані в шапки з червоного каменю, одна хизувалася цапиною борідкою.

Більшість моаї стояли на кам'яних платформах (аху), під якими спочивали герої і вожді. Кожна аху будувалася з точно підігнаних кам'яних блоків і зазвичай вміщала 4-6 фігур. Їх виготовляли з лави вулкана Рано Рараку в каменоломнях у центрі острова. Про це свідчать кілька знайдених недороблених фігур.

Легенда оповідає, що статуї були зачаровані і "йшли" до місця призначення самі: деякі, застигли в глибині кратера, інші зупинилися на гребені вулкана на пввдорозі до океану. Певно, легше повірити в це, ніж уявити, як тубільці доставляли до узбережжя 10 – 80-тонні фігури майже 10 м на зріст. 

І хоч понад 600 моаї – неймовірна знахідка, але це все, що лишилося від культури тутешніх аборигенів. Здавалося'що життя на острові спинилося вмить й застигло назавжди.

Чому острів збезлюднів?

Археологічні дослідження показали, щоза сто років до відкриття острова Пасхи ( тобто в XVII ст.) тут жило 10 – 15 тис. людей. То чому місцевість збезлюдніла?

Припускають, що тутешня цивілізація занепала через перенаселеність, безконтрольне вирубування лісів та ізольованість острова. Голод спричинив війни між племенами і канібалізм. Додали масла у вогонь і перуанці-работорговці, що протягом XIX ст. полювали тут на "живий товар", натомісць привозили на острів невідомі хвороби. Шукаючи порятунку, тубільці змінили культ моаї на поклоніння людині-птаху, але це виявилося марним. 

У1877 р. чисельність населення на острові Пасхи зменшилася до 111 тубільців (нині сюди переїхали жити 3 тис. людей).

Може, це послання зниклої цивілізації?

Ще одна таємниця острова – 24 дерев'яні таблички (ронго-ронго, або "дерево, що розмовляє"), не розшифровані донині. Дощечки були вкриті знаками-малюнками, вирізьбленими акулячим зубом. Припускають, що їх використовували як штемпелі для тканини, але можливо, це рештки першої та єдиної писемності на території Полінезії. Крім того, на старих картах біля острова Пасхи зображано інші землі. Що це за острови і куди вони поділися?

Припускають, що в сиву давнину тут існував цілий материк з розвиненою культурою і технікою, який умовно називають Пасифідою. Древні перекази розповідають про повільне зануреннч острова у воду. Можливо, культура острова Пасхи приховує останні свідчення про зниклу цивілізацію.

Помпеї

Яке місто знайшли під час будівництва водопроводу?

У XVI ст. під час будівництва водопроводу на околицях Неаполя архітектор Д. Фонтана натрапив нв підземні споруди. Згодом, у 1748 р., інспектор водопроводу виявив напис: "Місто помпейців". Але маштабні роботи з розчищення вулиць і площ розпочалися лише в 1848 р. під керівництвом археолога Дж. Фіорелле. Нарешті, через 14 років, світу відкрилося давньо-римське місто Помпеї.

Що це було за місто?

Помпеї були одним із найбагатших міст Римської імперії, особливо в період розквіту, у II ст. до. н. е. Тут жваво розвивалися ремесла (склодувне, гончарне, обробки металів, з виробництва і фарбування тканин). Родюча земля на схилах вулкана Везувія давала щедрий урожай, Середземне море годувало сотні рибалок – їхні селища можна було побачити вздовж усього узбережжя. А на околицях Помпей будували розкішні вілли багаті римляни. У місті вирувало активне політичне й культурне життя і, здавалося, нічого не провіщає лиха...

Як загинули Помпеї?

24 серпня 79 р. над Везувієм здійнялася хмара з пари і куряви. Однак жителі не надали цьому значення, вважаючи вулкан давно згаслим. Та незабаром чорна хмара вкрила небо, і на вулицях посипався попіл. Раз у раз земля здригалася від підземних поштовхів – таких потужних, що перевернялися візки, з дахів падали скульптури, а нажахані люди тікали з будинків. Більшість жителів устигла покинути місто, поки виверження Везувію не знищила його повністю. Але ті, хто вирішив перечекати лихо, сховавшись у будівлях, загинули під товстим шаром попелу і лави. Обриси цих людей, збережені в гіпсових зліпках, а також руїни застиглого в часі міста можна побачити нині у розкопаних Помпеях – місті-музеї просто неба.

Дельфи

Де міститься пуп Землі?

На думку древніх греків, центр всесвіту припадав на Дельфи – місто-святилище за 176 км від Афін. Точне місце розташування серця світу позначав камінь омфал ( грецькою назвою "пуп", тому що камінь мав форму половинки яйця). За легендою, у цій точці зустрілися двоє орлів,посланим грецьким богом Зевсом із західного і східного країв Землі.

Де були записані мудрі вислови?

Колись, як оповідає міф, бог Аполлон убив дракона Піфона, а на вершині гори, де він закопав чудовисько, звелів побудувати храм. Так у IX ст. да н. е. постав головне святилище Дельф — храм Аполлона, де містився оракул. Почути його провіщення з'їздилися прочани з усього світу. Стіни величного храму прикрашали вислови семи мудреців, серед яких найвідоміші: "Пізнай самого себе" і "Нічого занадто".

У якому місті було найбільше скульптур?

Дельфійський храмовий комплекс було зусібіч оточено стінами, тож бажаючі відвідати його мали здолати шлях нагору священою дорогою. Не важко уявити, які думки зринали в головах прочан, що простували по мармурових плитах, милуючись скульптурами богів, царів і героїв обабіч дороги. Зібрання статую було таким величезним, що вже у II ст. н. е. римський мандрівник Павсаній описував Дельфи як величезний музей скульптур просто неба. Його докладні нотаки допомогли розпізнати багато пам'яток під час розкопок цього міста. 

Нині зібрання музею Дельф налічує понад 6 тис. експонатів, а на території міста і тепер струменить священне Кастальське джерело.

Мачу-Пікчу

Як знайшли "загублене місто" інків?

Тривалий час було не віломо, чи існує насправді легендарне місто Мачу-Пікчу. Про нього не згадувалося ані в записах конкістадорів, ані в писмених свідченнях інків. І лише випадково в 1940-х рр. археологічна експедиція виявила бруковану стежку до цитаделі інків.

Чому Мачу-Пікчу називають останнім притулком інків?

У XIII ст. численне плем'я інків прийшло в район рівнин Південних Анд, де заснувало столицю Куско. Завдяки успішним завоюванням інки побудували могутню імперію. Її розквіт припав на 1493 – 1530 рр., часи правління Уайне Капаке. Та попри свою мудрість, володар знехтував традиціями предків і розділив імперію між двома синами.Покарання богів не забарилося: у державі спалахнула громадянська війна, а на землі інків ступили іспанські завойовники. Невеличкий загін під керівництвом Франциско Пісарро стрімко захопив величезні території імперії. І хоч інки чинили іспанцям відчайдушний опір, та мусили податися вглиб країни. Мачк-Пікчу, розташоване на висоті 2200 м над рівнем моря, стало їхнім остіннім притулком. Цікаво, що план міст інків схожий на обриси тварин. Так, з висоти пташиного польоту Куско нагадує пуму, а Мачу-Пікчу - кондора. 

Хто жив у Мачу-Пікчу?

У фортеці жили лише обрані: жерці, вища знать, ремісники і слуги. Для них було споруджено близько 200 будівель. Крім житлового району, у Мачу-Пікчу були інші сектори: храми, темниці і цвинтар. Тераси навколо міста сполучалися висіченими у скелях сходами, а по акведеках понині тече кришталево чиста вода.

Куди зникли жителі Мачу-Пікчу?

Доля жителів фортеці залишилася невідомою. Під час розкопок археологи виявили 173 людські скелети, з них 150 - жіночих. І хоча стіни міста нібито були обшиті листами золота, коштовних предметів у похованнях не знайшли. Цікаво, що для інків золото не мало цінності як грошовий еквівалент,  а використовувалося лише для оздоблення божниць. Однак, схоже, коли до країни вдерлися колонізатори, жителі Мачу-Пікчу пішли звідси, забравши золото із собою, аби воно не дісталося засліпленим жадобою чужинцям.

 

Стоунхендж

Руїни стародавнього кам'яного храму Стоунхендж, що бовваніють на Солсберійській рівнині в Південній Англії, - найбільша мегалітична споруда Британії. Величезні брили, встановлені вертикально, утворують коло діаметром 29,6 м. Зверху їх з'єднують горизонтальні плоскі брили, а всередині кола підковою розташовано найбільші камені до 7,2 м заввишки і вагою в десятки тонн ( найбільший мегаліт, камінь під номером 56, важить 50 т!). Зовні кам'яне кільце оточують три кола, утворені глибокими земляними лунками. А навколо споруди насипано земляний вал діаметром 106 м із зовнішнім ровом.

Стоунхендж такий старий, що вже за епохи античності його історію забули. На камінні немає жодного малюнка чи бодай позначки. Тривалий час дослідники вважали Стоунхендж руїнами храму. Однак у 1960-х рр. професор Дж. Хокінс довів, що це древня обсерваторія длч спостережень за рухом небесниз світил: Сонця, Місяця і зір.

У 1998 р. астрономам пощастило відтворити первісний вигляд пам'ятки. З'ясувалося, що моноліт являє собою точну модель Сонячної системи в перерізі! Понад усе вчених вразило, що, за цією моделлю, наша система складається не з дев'яти, а з дванадцяти планет, дві з яких містяться за орбітою Плутона, третя - між орбітами Марса і Юпітера.

Будинок-готель Hang Nga Guest, В'єтнам

Однією з головних пам'яток курортного міста Далат у В'єтнамі є химерний будинок-готель під назвою Hang Nga Guest house, який в народі більше відомий як "crazy house" (божевільний будинок) - настільки він незвичайний. Тут вашому погляду з'являться звивисті кімнати, сполучені різноманітними сходами і переходами, вікна неправильної форми, фігури тварин, що служать камінами, бра у вигляді ліхтариків і багато що інше. Цей будинок спроектувала архітектор на ім'я Данг В'є Нга - дочка в'єтнамського партійного вождя, що прожила 14 років в Москві.

Архітектура вілли насичена елементами Природи(печери, корені дерев, велетенська павутина, переконливі жирафи) : так в казкових замках знаходяться теплі комфортабельні кімнати з усіма зручностями. Це дозволяє представити Місячну віллу одночасно як пам'ятку, гідну окремій екскурсії, так і як готель.

Манарола, Італія

Манарола (итал. Manarola) - маленьке місто, що більше нагадує село, знаходиться в північній Італії. Його сміливо можна віднести до незвичайних міст світу. Він розташований на високій горі, яка буквально нависає над Лигурийским морем. Здається, що місто - це великий яскравий корабель, який пливе по хвилях. А прикрасили його різноколірні будиночки городян.

Манарола місто на скелі

Манарола входить в п'ятірку невеликих городків итальянcкой Рів'єри, що називаються "П'ять Земель".Зв'язує їх невелика доріжка, по якій усі пересуваються тільки пішки. Серед них Манарола - не лише найдревнішемісто, але ще і найменший.Його головною пам'яткою є  церква Сан-Лоренцо,побудована в 1338 році. На заході міста знаходиться гавань, в якій зупиняються судна, а на сходірозташована площа - місце обговорення місцевими жителями міських питань.

Манарола увечері

Основним зайняттям городян традиційно є рибальство і виноробство. Усі схили гір усипані виноградниками. Цей край славиться винами, що мають чудовий смак.Останнім часом місто придивилося любителям підводного плавання, а також дослідникам печер і скель.Пляж в Манароле не обладнаний, та зате для спуску у воду передбачливо побудовані сходи.Все більшої популярності у туристів набуває стежка, що сполучає п'ять городків. Її стали називати стежка любові. Багато трепетних визнань довелося почути мальовничій доріжці, немало люблячих сердець сполучені нею навіки.

Бамбуковий ліс в Сагано. Кіото.

Бамбуковий ліс Сагано, розташований в японськійпрефектурі Кіото, це затиснутий посеред міськихландшафтів мальовничий гай, що складається з тисячвічнозелених дерев, що здіймаються увись. Бамбуковістебла, гойдаючись від легкого подиху вітру, видаютьмелодійні звуки, що нагадують популярні на Сходівітряні дзвіночки. Умиротворяюче звоніння, що закутуєвідчуттям гармонії, і є головний символ бамбукового гаюСагано, внесеного в сотню пам'яток країни, щоохороняються.Історія заповідника сходить до XIV століття, колияпонський чернець, поет і майстер садового мистецтва Мусо Сосэки вирішив створити мальовничий парк звидом на гори і храмовые комплекси. Бамбуковий ліс Сагано, що нині розкинувся на площі в 16 квадратнихкілометрів, порізаний пішохідними доріжками, які втемний час доби химерно підсвічуються різноколірними лампами. Обгороджування усередині гаю зроблені зприродних матеріалів - зів'ялих і сухих стебел бамбука.

У крамницях, розташованих у головного входу в ліс,можна придбати сувеніри ручної роботи, виготовлені зцієї вічнозеленої рослини, у тому числі кошики, чашки,посуд і коробки.